Page 7 - 4634

перспективним і привабливим партнером, зокрема щодо транзитних перевезень,
агропромислового виробництва, машинобудування, рекреаційно-туристичної галузі.
Істотної реструктуризації потребують економічні взаємовідносини з країнами,
що розвиваються. Зовнішньоекономічна активність на ринках країн Азії, Африки,
Латинської Америки повинна мати цілеспрямований, системний і динамічний
характер, органічно вписуватися у стратегію економічного зростання та
євроінтеграційного курсу України.
Процеси інтернаціоналізації та глобалізації господарського життя, відкритий
характер економіки України зумовлюють необхідність продовження і поглиблення
співпраці з міжнародними фінансовими інституціями на усталених принципах
міжнародного права, поваги до взаємних інтересів і позицій. Центр ваги у
відносинах з МВФ поступово має зміститися в площину безкредитних стосунків,
координації у сфері валютної політики, узгодження головних параметрів
макроекономічної політики з тенденціями та прогнозами розвитку світової
економічної кон'юнктури, з динамікою та напрямами світових фінансових та
інвестиційних потоків.
Для повноцінного входження України до світового господарства потрібна не
безконтрольна лібералізація зовнішньої торгівлі, як це було в попередні роки, а
регульований з боку держави процес відкриття вітчизняного ринку, доповнений
Цілеспрямованою політикою захисту вітчизняних виробників і споживачів та
наближення до світових норм і стандартів. Ключове завдання зовнішньоекономічної
стратегії – забезпечення відповідно до світових стандартів та критеріїв оптимальних
параметрів відкритості української економіки, дотримання яких сприятиме
економічній безпеці держави, забезпечуватиме тісніше поєднання внутрішньої та
зовнішньої економічної політики.
Інтеграція України у світові економічні структури потребує певного часу і
відбуватиметься в міру формування внутрішніх і зовнішніх передумов. Основними з
них є:
— розвиток власних галузей, що мають конкурентні переваги у світовій
економіці;
— створення могутнього внутрішнього ринку – основи для завоювання
міжнародних ринків і закріплення на них;
— забезпечення фінансової стабільності, розвитку підприємництва та
сприятливого інвестиційного клімату;
— досягнення повної конвертованості національної грошової одиниці;
— постійна гармонізація національного зовнішньоекономічного законодавства
з вимогами і нормами СОТ.
Найбільш прийнятною для України є експортно-орієнтована модель
економічного розвитку. При цьому виникають певні проблеми: труднощі з
проникненням на ринки розвинутих країн; сировинна орієнтація експорту може
вести до занепаду обробної промисловості та машинобудування; внутрішнє
економічне зростання залежатиме від кон'юнктури міжнародних ринків. Тому
втілення експортно-орієнтованої стратегії має відбуватися паралельно з реалізацією
політики імпортозаміщення. Реалізація такої моделі повинна спиратися на

7