Page 142 - 4631

- забезпечення можливості багаторазового застосування
бурового розчину (при значних витратах бентоніту) за рахунок

його очищення;
- забезпечення можливості зберігання на відкритих
майданчиках.

Буріння починають після контролю розміщення,
закріплення і заземлення бурової установки, підготовки бурового
розчину, в обсязі, достатньому для буріння усієї свердловини.

Пілотну свердловину бурять під передбаченим проектом
кутом входу в ґрунт проектною траєкторією згідно з профілем і
планом прокладання трубопроводу.
Положення долота під час буріння контролюють через

кожні 10 м спеціальною системою локації. Локаційна система
складається з спеціального зонда, який поміщається в буровий
інструмент і передає дані про місце знаходження долота на

поверхню, де їх обробляють з допомогою комп'ютера.
Сучасні системи локації дають змогу отримати такі дані:
- кут нахилу траси до горизонту – відхилення від осі
свердловини;

- напрям нахилу – відхилення від магнітного або
географічного азимуту;
- крен бурового долота – положення скосу бурової

лопатки або іншого інструмента “за годинником”);
- глибина, на якій розміщене долото;
- відхилення в плані;

- властивості ґрунтів;
- температура в місці долота.
Завдання оператора полягає в інтерпретації отриманих

даних так, щоб успішно продовжувати буріння. Вважають, що
чим більше даних, тим краще для прийняття правильного
рішення. Проте, треба враховувати, що великий обсяг
інформації знижує увагу оператора. Для малих бурових

установок достатньо кута нахилу, азимута і положення
бурового долота, щоб на основі цих даних і досвіду оператор
міг успішно завершити проект.

Бурові штанги великих бурових установок мають
більший діаметр, тому такими установками можна виконувати
глибинне буріння. Зонди в даному випадку більші і

140