Page 6 - 4626

ПЕРЕДМОВА

Серед проблем забезпечення економічної безпеки України особливе
значення має розвиток паливно-енергетичного комплексу, однією з ключових
частин якого є нафтогазопереробна промисловість.
Для повноцінного функціонування економіка України потребує близько
25 млн. т нафти на рік і біля 52 млрд. м природного газу. Середньорічний
3
видобуток нафти із власних родовищ становить 4,2 млн.т/рік. Це свідчить, що
власної нафти для повного покриття своїх потреб Україна не має і впродовж
найближчого часу не матиме. Покриття потреб України власною нафтою
становить всього близько 16 %, залежно від коливання виробничого і
невиробничого попиту на продукти її переробки.
В Україні природний газ використовується практично у всіх галузях
народного господарства. Але якщо у 90-х роках 20 століття головними
споживачами газу були промисловість та електростанції (відповідно 43 % і 28,9
%), а населення споживало 17,9 % від загального обсягу газу, то з 2000 р. на
перше місце вийшов комунально-побутовий сектор. Сьогодні структура
споживання природного газу в Україні стала аналогічною структурі його
використання в країнах Північної Америки та Західної Європи, де пріоритет
належить населенню (відповідно 37,5 і 45,5 %). Але якщо порівняно невелика
частка споживання газу промисловістю країн згаданих регіонів зумовлена
високою ефективністю його використання, то в Україні – стагнацією
промислового виробництва.
Навіть за найоптимістичнішими прогнозами щодо власного нафто- і
газовидобутку, Україна залишається значним імпортером. Існує значна
залежність від монопольного постачання російської нафти і газу, тому
диверсифікація джерел постачання нафти і газу, безумовно, є важливим
елементом політики зменшення її енергетичної залежності.
Максимальне використання внутрішніх можливостей розв’язання
нафтогазової проблеми – це передусім виявлення і приведення в дію резервів
найбільш раціонального, економічного споживання енергоносіїв у виробничій і
невиробничій сферах.
У виробничій сфері (за винятком нафто- і газопереробних заводів), а також
у невиробничих галузях споживається не сира нафта і газ у первісному вигляді,
а продукти їх переробки (бензин, дизельне паливо, гас, мазут, смоли, поліетилен,
поліпропілен та інші), тому існує пряма залежність між обсягами потреб у нафті
та газі і технологічним рівнем їх переробки на продукти. Саме в цьому полягає

один з найдієвіших резервів економії.
Вітчизняна нафтопереробна промисловість має дуже низькі показники
виходу світлих нафтопродуктів (55-60 %), тоді як новітні технології дають змогу
довести його до 80 % і більше. Із 6 існуючих в Україні нафтопереробних заводів
(НПЗ) відносно прогресивні технології застосовуються лише на 2 заводах
(Кременчуцький, Лисичанському НПЗ). За умови реконструкції 4 інших НПЗ за
світовими стандартами вихід світлих нафтопродуктів можна довести до 90 % і
скоротити загальний попит України на сиру нафту до 15 - 20 млн. т нафти в рік.

6