Page 64 - 4604

Позначення шорсткості поверхонь виконують на лініях контуру, виносних лініях
(ближче до розмірних ліній) або на полках ліній-виносок, які закінчуються стрілкою до
поверхні. Якщо для цього недостатньо місця, позначення шорсткості допускається наносити
на розмірні лінії, а також розривати виносну лінію.
Якщо всі поверхні, вказані на кресленні, мають однакову шорсткість, то на самому
зображенні ніяких позначень не наносять, а в правому верхньому куті креслення вказують
загальне позначення шорсткості. Розміри цього знака
а) б) повинні бути приблизно в 1,5 раза більші, ніж на
кресленнях (рис. 55, а).
Якщо на кресленні шорсткість поверхонь не
одинакова, то в правому верхньому куті, після
Рисунок 55 загального позначення однакової шорсткості (для
більшості поверхонь), у дужках ставиться знак (),
розміри якого такі самі, як знаки шорсткості на
кресленні. Це означає, що всі поверхні, на зображеннях яких немає знаків шорсткості,
повинні мати шорсткість, вказану перед дужкою (рис. 55, б).
Методичні рекомендації для виконання роботи
1. Уважно оглянути деталь, з'ясувати її конструкцію, призначення, технологію
виготовлення і визначити назву.
Розглядаючи деталь, уявно розбити її на прості геометричні форми.
2. Визначити мінімальну, але достатню кількість зображень (виглядів, розрізів,
перерізів), необхідних для повного виявлення конструкції деталі.
Особлива увага приділяється вибору головного вигляду. Він повинен давати повне
уявлення про форму і розміри деталі з урахуванням технології її виготовлення.
Для деталей типу тіл обертання, а також для деталей типу валів і втулок з різьбленням
достатньо одного зображення. Якщо на таких деталях є отвори, зрізи, пази, то головне
зображення доповнюють одним або декількома розрізами, перерізами, які виявляють форму
цих елементів. Для тонких плоских деталей будь-якої форми достатньо одного зображення.
3. Вибрати відповідно до ГОСТ 2.301 - 68 формат, виконати рамки і основний напис.
Pозміp формату вибирають залежно від складності і розмірів деталі з урахуванням
можливості як збільшення зображення в порівнянні з натурою для складних і дрібних, так і
зменшення для простих формою і крупних деталей.
4. Hамітити тонкими суцільними лініями габаритні прямокутники для майбутніх
зображень з розрахунком рівномірного використання поля формату. Провести осьові лінії.
5. Викреслити тонкими суцільними лініями видимий контур деталі, починаючи з
основних геометричних форм і зберігаючи на всіх зображеннях проекційний зв'язок і
пропорцію елементів деталі (рис. 56, а).
6. Викреслити тонкими лініями потрібні розрізи і перерізи (рис. 56, б).
7. Зобразити раніше пропущені подробиці на виглядах і розрізах: канавки, фаски,
скруглення і тому подібне.
8. Заштрихувати розрізи і перерізи. Позначити розрізи і перерізи (рис. 56, в)

9. Hанести виносні і розмірні лінії. Розміри зовнішніх елементів розміщують, як
правило, з боку вигляду, а внутрішніх – з боку розрізу.
10. Провести обмір деталі і вписати розмірні числа згідно з вимогами відповідного
стандарту (ГОСТ 2.307-68). Позначити шорсткість поверхонь, керуючись ГОСТ 2.309 - 73
11. Видалити зайві лінії, навести ескіз (рис. 56, г).

12. Заповнити основний напис і записати технічні вимоги.

62