Page 8 - 4596

В залежності від практичної діяльності людини для
характеристики погоди застосовуються різні сукупності
метеовеличин і явищ: при метеозабезпеченні авіації  одні,
сільського господарства  інші.

1.3 Градієнт метеорологічних величин

Метеорологічні величини змінюються як у часі, так і в
просторі, тобто вони є функціями координат точок х, у, z і
часу t:
f = f (x, y, z, t), (1.1)
де f  будь-яка метеорологічна величина.
Сукупність значень метеорологічної величини у всьому
просторі (або обмеженій його області) називають полем цієї
величини.
Для характеристики просторового розподілу
метеовеличин у фіксований момент часу вводиться поняття
еквіскалярної поверхні, в кожній точці якої, згідно з
визначенням, метеовеличина зберігає постійне значення:
f (x, y, z) = C, (1.2)
де С  стала для даної еквіскалярної поверхні.
Ця постійна різна для різних поверхонь. Еквіскалярні
поверхні різних метеовеличин носять назву: тиску 
ізобаричні, температури  ізотермічні, густини  ізопікнічні і
т.д. Відповідно лінії, які з'єднують точки з однаковими
величинами тиску, називають ізобарами, температури 
ізотермами і т.д.
Кількісною мірою зміни метеовеличини в просторі є
градієнт цієї величини. Градієнтом називається вектор, який
за напрямком співпадає з перпендикуляром до еквіскалярної
поверхні. Горизонтальну і вертикальну проекції градієнту
прийнято називати відповідно горизонтальним і вертикальним
градієнтом. Перший завжди позитивний, для другого вірне

7