Page 45 - 4593

1.6. Тектоніка складчастих конструкцій

Новітні конструктивні системи ХХ століття засновані на найбільш доцільному використанні здатності
будівельного матеріалу та форми конструкцій протистояти дії зовнішніх навантажень. За статичним
формоутворенням архітектурні конструкції розподіляють на: лінійні - каркасні, решітчасті; площинні - стінові,
безкаркасні, блочні, ребристі, перехресно ребристі, грибовидні, складки, циліндричні, та конічні оболонки; просторові -

(поєднують несучі та огороджувальні функції ) оболонки двоякої кривизни, склепіння, гіперболічні параболоїди,
сідловидні оболонки, висячі, тентові, вантові.
Досвід показує, що робота поодиноких елементів (балок) чи площинних конструкцій (ферм) менш раціональна,
ніж елементів, що утворюють жорсткі просторові системи.
В архітектурі просторові конструкції можна розбити на такі групи:
- просторові решітчасті;
- складчасті конструкції;
- оболонки( конструкції з просторово-викривлених поверхонь);
- висячі покриття; 45
- вантові, тентові, пневматичні конструкції.
Робота складчастих конструкцій - це спільна робота парних площин: в напрямку, паралельно до складок - вони
працюють як просторова балка. У поперечному - як плита, що опирається на стики складок. Чим стрімкіший ухил
площин складки, чим вони вертикальніші, тим більша несуча спроможність конструкції. Простота і ефективність
складчастих конструкцій дозволяє застосовувати їх для перекриття великих прольотів без проміжних опор.