Page 72 - 4592

якого набору з класу еквівалентності в програмі задіюється один і

той самий набір операторів (і зв'язків між ними).
Класи еквівалентності можуть бути визначені за
специфікацією на програму.
Клас еквівалентності включає безліч значень даних,

допустимих або неприпустимих за умовами введення.
Умова введення може задавати;
 Певне значення.

 Діапазон значень.
 Безліч конкретних величин.
 Булева умова.

Сформулюємо правила формування класів еквівалентності.
1. якщо умова введення задає діапазон n ... m, то
визначається один допустимий і два неприпустимих

класу еквівалентності.
2. якщо умова введення задає конкретне значення a, то
визначається один допустимий і два неприпустимих
класу еквівалентності.

3. якщо умова введення задає безліч значень {a, b, c}, то
визначається один допустимий і один неприпустимий
клас еквівалентності.

4. якщо умова введення задає логічне значення,
наприклад true, то визначається один допустимий і
один неприпустимий клас еквівалентності.
Після побудови класів еквівалентності розробляються

тестові варіанти.
Тестовий варіант вибирається так, щоб перевірити відразу
найбільшу кількість властивостей класу еквівалентності.

Спосіб аналізу граничних значень.
Як правило, більша частина помилок відбувається на межах
області визначення, а не в центрі. Аналіз граничних значень

полягає в отриманні тестових варіантів, які аналізують граничні
значення. Даний спосіб тестування доповнює спосіб розбиття за
еквівалентністю.

Основні відмінності аналізу граничних значень від розбиття
за еквівалентністю:

72