Page 56 - 4590

4 СИСТЕМА ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ

Контроль або перевірка результатів навчання полягає в установленні рівня
засвоєння знань на всіх етапах навчання, у вимірюванні ефективності навчального
процесу та успішності навчання.
Контроль є обов'язковим компонентом процесу навчання, він має бути на всіх
стадіях цього процесу і забезпечувати вирішення таких завдань як виявлення прогалин
у навчанні, корегування процесу навчання, планування дальшого навчання,
рекомендації для запобігання неуспішності в навчанні і т. ін. Контроль має освітню,
виховну та розвивальну функції, та головна його функція – діагностична. Вона
конкретизується в завданнях залежно від виду контролю.
Види контролю: поточний, періодичний (модульний), підсумковий. Поточний
контроль – це систематична перевірка засвоєних знань, умінь і навичок на кожному
занятті або оцінка результатів навчання. Періодичний (модульний) контроль
здійснюють після вивчення окремих розділів програми і при цьому враховують
результати поточного контролю. Підсумковий контроль здійснюють наприкінці
семестру або навчального року.
Методи і форми контролю. Метод контролю – це система послідовних
взаємопов'язаних діагностичних дій викладача і студентів, які забезпечують зворотний
зв'язок у процесі навчання з метою одержання даних про успішність навчання та
ефективність навчального процесу.
До методів контролю належать: методи усного контролю, методи письмового
контролю, методи практичного контролю, дидактичні тести, спостереження.
Методи усного контролю: бесіда; розповідь студента; пояснення; читання
тексту, технологічної карти, схеми; повідомлення про дослід і т. ін. Основу усного
контролю становить монологічна відповідь студента. Усний контроль як поточний
проводиться на кожному практичному занятті в індивідуальній, фронтальній або
комбінованій формі.
Письмовий контроль (контрольна робота, реферат) забезпечує глибоку всебічну
перевірку знань і вмінь. Письмова робота дозволяє студентам продемонструвати
теоретичні знання і практичне застосування їх, ступінь володіння писемним
мовленням, уміння логічно, адекватно завданню, викладати текст, давати оцінку
правовідносинам, правовій ситуації, проблемі тощо.
Дидактичні тести – це набір стандартизованих завдань за певним навчальним
матеріалом. Вони мають відповідати таким вимогам: валідності, надійності та
об'єктивності. Валідність тесту означає, що тест виявляє і вимірює саме ті знання, які
цікавлять розробника тесту. Надійність тесту означає, що результати будуть подібними
в різних умовах його проведення. Розрізняють чотири типи тестів. За першим типом
тестів перевіряють знання фактів, понять, законів, теорій, тобто всіх відомостей, які
треба запам’ятати і відтворити. У цьому разі вимагають репродуктивних відповідей. За
другим типом тестів перевіряють уміння виконувати розумові операції на основі
отриманих знань. Здебільшого це розв'язання типових задач. Третій тип тестів
передбачає перевірку вміння давати самостійну критичну оцінку вивченого, четвертий
– перевірку вмінь вирішувати нові конкретні завдання в нетипових ситуаціях.
Поточний контроль знань студентів з даної дисципліни проводиться під час
практичних занять. Крім того, на 16-му тижні навчання проводиться періодичний
(модульний) контроль знань у формі виконання студентами письмових контрольних
завдань, які максимально оцінюються у 30 балів, а також кожен студент протягом
навчального семестру готує за визначеною викладачем темою реферат, який
максимально оцінюється у 5 балів.

55