Page 10 - 4578

Розвиток продуктивних сил, підйом економіки на Русі,
визвольна боротьба народу проти монголо-татарського ярма
підняли на новий щабель ковальсько-зварювальну справу. У
1382 році проти орди хана Тохтамиша використовували
ковано-зварні гармати, при виготовленні яких залізну крицю
розковували в лист, а потім його скручували на залізній
оправці в трубу. Взаємно перекриті кромки листа зварювали
внапуск поздовжнім швом. Потім на цю трубу навертали ще
один або два листи, стежачи за тим, щоб зварні шви не
збігалися. Виходила частина ствола. Кілька таких
багатошарових частин заготовок з'єднували між собою. При
цьому спряжувані кінці заготовок попередньо виковували у
вигляді внутрішнього або зовнішнього конуса, що дозволяло
їх потім з'єднати внапуск ковальським зварюванням.
У 19 столітті спостерігалався підйом промислового
виробництва. Ковальське зварювання досягло епогею
розвитку внаслідок використання парових молотів
гідравлічних пресів та нових технологій нагрівання. Але таке
зварювання не забезпечувало якості зварних швів, було
нестабільним та молопродуктивним.
Зварювання плавленням, широко поширене в наш час,
не могло бути реалізоване через відсутність потужного
джерела тепла, здатного локально розплавити метал для
утворення спільної зварювальної ванни.
У 1799 році вчений А. Вольт створив джерело, здатне
давати електричну енергію в результаті хімічних перетворень,
а через три роки професор петербурзької медико-хірургічної
академіх В.В. Петров побудував найбільше на той час
джерело струму у вигляді батареї з 4200 пар мідних і
цинкових кружків, прокладених папером змоченим водяним
розчином нашатирю. До її мідного полюсу він приєднав
спочатку мідний а птім і сталевий дріт з конусним
капелюшком, до цинкового полюса сталевий покритий дріт,

9