Page 37 - 4574

а) по площі – передбачуваний поклад в підготовленій до
глибокого буріння нафтогазоперспективній структурі (пастці);
б) по розрізу – перспективні пласти і горизонти,
продуктивність яких встановлена на сусідніх родовищах,
розташованих в одній структурно-фаціальній зоні з пасткою,
яка оцінюється.
Основним графічним документом при підрахунку запасів
і ресурсів нафти і газу служить підрахунковий план об’єкта
підрахунку.
При оцінці перспективних ресурсів підрахунковим
планом служать структурні карти маркувальних горизонтів,
побудованих здебільшого за результатами сейсморозвідки.
При оцінці запасів підрахункові плани переважно
складаються на основі структурної карти покрівлі
продуктивних пластів-колекторів. На таку карту наносяться
зовнішній і внутрішній контури нафто- (газо)носності, межі
категорій запасів, а також всі пробурені на дату підрахунку
запасів свердловини з показом положення устів і точок
перетину ними покрівлі відповідного продуктивного пласта.
За величиною добувних запасів нафти (в млн т) чи газу
3
(в млрд м ) однофазові поклади (родовища) поділяють на 7
груп: дуже дрібні (до 1), дрібні (1-5), невеликі (5-10), середні
(10-30), великі (30-100), величезні або крупні (100-300),
унікальні (понад 300). Для визначення належності двофазових
(нафтогазового чи газонафтового) покладів (родовищ) до
однієї із цих груп необхідно запаси нафти і газу перевести в
сумарні запаси вуглеводнів в умовних одиницях нафтового
еквівалента. При цьому використовують таке співвідношення:
3
1 т умовного палива = 1 т нафти = 1 т конденсату = 1000 м
газу.

Суть об’ємного методу та розрахункові формули
Для підрахунку запасів і перспективних ресурсів нафти і
газу покладів будь-якого типу використовується об’ємний
метод.
Об’ємний метод ґрунтується на визначенні у
0
стандартних умовах (Р = 0,1 МПа, t = 20 С) маси нафти чи
об’єму вільного газу в породах-колекторах через геометричні
розміри продуктивного пласта, ступінь насиченого

37