Page 59 - 4566

системи: стан системи, переходи між станами, граф
переходів, еволюція об'єктів і системи в цілому тощо.
Адаптація об'єктної системи. Цей процес не типовий,
його суть полягає в оптимізації об'єктної системи
можливостям покриття загальних функцій завдяки функціям
існуючих програмних компонентів. Тобто, система
трансформується так, щоб об'єкти, наявні в ній, будуть зі
своїми сервісними можливостями будуть наближені до
функціональних можливостей компонентів.
Етап специфікації інтерфейсів і взаємодії
компонентів
Цей етап є ключовим моментом, коли специфіка
компонентного підходу починає грати головну роль у
створенні ПС. Попередні етапи повторюють відповідні етапи
об'єктно-орієнтованого підходу. Основу компонентного
підходу складають інші аспекти. Для об'єктів існують багато
реалізованих та готових до застосування компонентів і їх
необхідно надати так, щоб можна було задіяти механізми їх
пошуку, вибірки та інтеграції в єдине середовище. Ця мета і
визначає головне завдання етапу специфікації інтерфейсів та
взаємодії компонентів, що відповідає такими процесам:
– розподіл ролей компонентів;
– проектування і специфікація окремих інтерфейсів;
– опис взаємодій компонентів.
Розподіл ролей компонентів. Інтерфейси
специфікуються виходячи з ролей і фізичних реалізацій
відповідних об'єктів системи. Розподіл ролей у системі
визначає пошук і відбір компонентів, які мають відповідні
сервісні можливості та необхідні функції.
Проектування і специфікація інтерфейсів.
Проектування інтерфейсів відбувається відповідно до ролей
компонентів. Важливо дотримуватися концепції
оптимальності в проектуванні - інтерфейсів для компонента
не повинно бути багато, але в той самий час не треба

59