Page 134 - 4551

Вважають, що під час згвинчування наповнювачі запов-
нюють зазори між витками і забезпечують непроникність
з’єднання. Випробування показали, що з’єднання з трикутним
профілем різьби, згвинчені на мастилі Р-2, витримують гідра-
влічний тиск до 20 МПа. Таким чином, мастило Р-2 та інші
консистентні мастила (Р-2МВП, Р-402), не забезпечують до-
статньої герметичності різьбових з’єднань.
Повну герметичність, тобто при тисках і осьових наван-
таженнях у межах міцності труб, забезпечує ущільнюючий
склад типу УС-1, який вміщує такі самі наповнювачі з м’яких
металів, але він з часом полімеризується і твердіє. Основними
компонентами є епоксидна смола ЕД-5 і затверджувач (кубо-
вий залишок гексаметилендіаміну). З’єднання на основі УС-1
практично нероз’ємне, що є одним з його недоліків. До інших
недоліків слід віднести токсичність затверджувача і швидке
зростання в’язкості, особливо при низькій температурі.
До ущільнювачів, що полімеризуються, належить ущі-
льнювальний склад УС-ОТ на основі карбамідної смоли КФЖ
і хлористого амонію як затверджувача. До складу додається
графітовий порошок і органофільний аеросил АМ-5 з розчин-
ником. Сполука УС-ОТ дає надійне ущільнення і не має недо-
ліків, притаманних УС-1.
Іншим напрямком ущільнення різьбових з’єднань є на-
несення на поверхню різьби тонкого шару ущільнюючого ма-
теріалу. Найнадійнішим способом вважається нанесення в
середині муфти паска з м’якого металу (алюмінію, цинку) ме-
тодом електрометалізації.
Під час нагвинчування муфти торцеві витки різьби тру-
би вгвинчуються в шар з м’якого металу, який внаслідок дії
контактного тиску пластично деформується і заповнює всі
порожнини між витками різьби. Завдяки тому, що накладений
шар має поступово зростаючу товщину, в зоні 3–4 торцевих
витків різьби труби утворюється металевий радіально-
осьовий упор, який надійно ущільнює з’єднання. Розподіл
напружень вздовж різьби муфти при цьому дещо вирівнюєть-
ся. Оптимальна товщина робочої частини конусного шару з
алюмінію 0,05 мм на довжині 205 мм.
Для цинкового покриття, яке має в 2–4 рази більшу тве-
рдість, оптимальною є форма у вигляді рівномірно зростаючо-
го шару від торця муфти до її середини, де товщина шару ма-

133