Page 123 - 4526

Спосіб отримання заданої точності вихідних параметрів
виробу в процесі складання при певних вимогах
взаємозамінності називається методом складання.
Розрізняють наступні методи складання: повної і
неповної взаємозамінності, попереднього підбору,
регулювання, підгонки за місцем і попарного підбору.
При виборі методу складання передусім керуються
вимогами взаємозамінності, зважаючи на конструктивні
особливості і точність приладів, серійність випуску, набутої
організаційної форми складання, економічну доцільність.
Складання методом повної взаємозамінності
проводять без додаткової обробки або підбору збираних
деталей за умови, що усі деталі виготовлені із заданою
точністю, що забезпечує повну взаємозамінність (сума
допусків усіх складових ланок не повинна перевищувати
допуску замикаючої ланки). При цьому методі потрібні точні
пристосування і контрольно-вимірювальна апаратура.
При забезпеченні повної взаємозамінності збираних
деталей процес складання спрощується і може виконуватися
робітникам нижчої кваліфікації. Час виконання окремих
складальних операцій стає постійним, що створює умови для
організації потокового виробництва з певним ритмом і
придатним для автоматизації процесу складання. Цей метод
складання найбільш продуктивний і тому отримав найбільше
поширення в серійному і масовому виробництві приладів.
Складання методом неповної взаємозамінності
проводять, як правило, при великій кількості збираних деталей
і складальних одиниць, коли із-за збільшення числа складових
ланок недоцільно застосовувати метод повної
взаємозамінності, оскільки зменшується допуск на кожну
ланку і відповідно зростають виробничі витрати на його
виготовлення. В цьому випадку вірогідність співпадіння ланок

122