Page 84 - 4508



За однакових напруг у центрах живлення (U  U ) поту-
B A
жності головних ділянок визначають наближено за правилом
моментів:
*
*
*
 S  1 Z 1B  S  2 Z * 2B  S  1 Z 1A  S  2 Z 2 A
S  ; S  , (14.1)
A * B *
Z AB Z AB

де S  , S - комплексні потужності навантаження вузлів;
1 2
Z * , Z * ,..., Z * - спряжені комплексні опори відповідних
1B 2B AB
ділянок мережі.
У випадку n навантажень  *

*


S   S i Z iB , S   S i Z iA . (14.2)
A * B *
Z Z
AB AB
Розподіл потужностей на інших ділянках електричної ме-
режі визначають з балансу потужностей. Так, наприклад, для
схеми, зображеної на рисунку 14.1,а, потужність на ділянці 1-
2 для заданого напряму можна визначити з рівняння балансу



потужностей для вузла 1 як S  S  S , або з рівняння ба-
12 А 1


лансу потужностей для вузла 2 як S   S  S .
12 2 В
Точку електричної мережі, в якій споживачі одержують
живлення з двох боків, називають точкою розподілу потужно-
стей (струмів). На рисунку 14.1,а ця точка позначена симво-
лом ▼. Слід відзначити, що у загальному випадку точки роз-
поділу активних і реактивних потужностей можуть не збігати-
ся.
Аналогічно розраховують кільцеву електричну мережу,
схема якої зображена на рисунку 14.1,б. У центрі живлення А
кільце умовно розмикають і мережа зводиться до мережі з
двобічним живленням з однаковими напругами в пунктах А і
В.


За неоднакових напруг джерел живлення (U  U ) роз-
B А
поділ потужностей в мережі визначають з врахуванням вирі-
внювальної потужності. Застосувавши метод накладання, оде-
ржимо для головних ділянок

*
*

A
S   S і Z іB  (U  U * B )U  ном , (14.3)
A * *
Z Z
AB AB

83