Page 73 - 4503

не тільки від значення параметрів, а й від самої себе, а
точніше — від свого попереднього значення. З огляду на це
поняття (“попередній”) доцільніше написати останню
залежність в такому вигляді:
Q t+1 = ; (3.1)

Таким чином, для того щоб приступити до складання
таблиці істинності даної логічної функції, слід у ній серед
аргументів розмістити окрім R і S, ще й Q t. Нижче
представлено таблицю 3.1 в котрій власне і вказано такий
набір аргументів на вході, а крім того серед аргументів у
таблиці є стовпець без назви, оскільки нижній вихід логічної
схеми теж є не тільки функцією, а й аргументом [1].
Функція Q є логічною, тобто набуває одного із значень:
1, або 0. Це відбувається в залежності від того, які логічні
значення мають входи R, S і яке логічне значення мав вихід Q
перед тим. Тож аналізуючи схему на рисунку 3.1 почнемо
заповнювати таблицю істинності ( таблиця 3.1).
Перший рядок: припустимо, що Q = 0, R = 0, S = 0. Тут
слід сприйняти значення Q до того, коли на вході подають
логічні значення R, S. Тобто це означає, що Q t = 0.

Таблиця 3.1 — Початкові значення аргументів R,S і функції Q

Q t R S Q t+1
0 0 0

Користуючись рисунком 3.1, можна визначити, що при
наборі вхідних аргментів Q t = S = 0 на нижньому безіменному
виході отримаємо логічну 1. Заповнення цього значення
проілюстроване у таблиці 3.2, яка відрізняється від таблиці 3.1
власне тим, що заповнений другий зліва стовпець, а у другому

73