Page 271 - 4503

. На рисунку 8.12 зображено логічну схему такого
набору. На цій схемі застосований спеціально
запрограмований ПЗП із півбайтним входом і однобайтним
виходом. Причому найвищий розряд цього виходу завжди має
значення 0. Всі інші виходи є функцією входу. Для прикладу
на рисунку 8.12 ця функція F(0000) = 00111111, а отже на
індикаторі відтвориться символ 0. Функція F(0001) = 00000110
спричинятиме появу символу 1 і т.д. згідно з рисунками 8.10 і
8.11.
Якщо входом ПЗП керувати не вручну, а програмно і
вихід із нього подавати наприклад у робочий регістр
(очевидно, що теж програмно), а звідти у певний порт і далі на
7–сегментний індикатор, то залишається визначитися тільки з
трьома наступними пунктами:
1. Вибрати для програмування відповідний процесор
(мікроконтролер).
2. Серед функціональних вузлів, з яких складається
процесор (мікроконтролер) вибрати, такий ПЗП, що
якнайкраще підходитиме для програмованого підключення 7–
сегментного індикатора.
3. Створити, на основі вибраного мікроконтролера
(мікропроцесора) відповідну програму, що дозволяє
зреалізувати керування 7–сегментним індикатором.
Оскільки, ми вивчаючи будову мікроконтроліерів РІС,
здебільшого розглядаємо мікроконтролер PIC 16F84, то ж
нічого й не залишається, як «відшукати» той ПЗП, котрий
забезпечить програмоване підключення. Таким ПЗП може
бути пам'ять команд — FlashROM. На рисунку 8.13 зображена
частина логічної схеми мікроконтролера PIC 16F84, яка вказує
на логічну взаємодію пам’яті команд і лічильника команд. З
розділу 5 нам відомо, що програмне керування вмістом
лічильника команд можливе завдяки регістру PCL (розділ 5.3).
Отож і маємо, логічну схему, що забезпечить програмне

271