Page 152 - 4503

периферійні функціональні вузли. Адже сам по собі процесор
не можна назвати комп’ютером. Для цього потрібні ще й
клавіатура, монітор … Та й власне пам'ять даних чи команд по
суті не є частиною процесора. Вони теж є його
периферійними пристроями. Інша справа контролер, точніше
програмований контролер, або його найрозповсюдженіший
різновид — мікронтролер. Власне програмований
мікроконтролер — це зібраний на одній мікросхемі
мікропроцесор і певні периферійні пристрої вкупі з ним. До
них найчастіше відноситься пам'ять, а також порти, тобто
спеціальні регістри, за допомогою яких відбувається
під’єднання до механічних засобів керування, різноманітних
сприймачів інших цифрових вузлів, контролерів, комп’ютерів
тощо. Словом, периферія якою хочемо програмно керувати, є
видимою для контролера в першу чергу завдяки включенню
до його складу портів — цих своєрідних «вікон у світ». Отож
розпочнемо з представника однієї з найпоширеніших у світі
родини мікроконтролерів PIC (Program Interface Controller) —
мікроконторолера моделі PIC16F84.
На рисунку 5.12 представлено узагальнену схему блока
зчитування команд мікроконтролера PIC16F84. Жирними
лініями зі стрілками зображено багатобітні шини, а тонкими
стрілками відображені керуючі біти шини керування і ті,
котрі мають відношення до генератора машинних циклів.
Уже з першого погляду видно, що практично всі
складові частини схеми були раніше розглянуті. Окрім хіба
що такого поняття, як Flash–ROM і ще певних дрібничок. Тож
розберемося із цією «архітектурою» і розшифруємо те, що
залишилось невідомим досі.

5.4.1 Flash–ROM. Пам'ять команд мікроконтролера
PIC16F84

Зрозуміло, що без памяті програм не можливий і сам

152