Page 146 - 4503

у подальшому вивченні функціонування процесора і
створення програм керування. Отже, ще раз звернемося до
команд з метою визначення, а як саме розпізнаються власне
коди команд і коди їх операндів. Поки що ми мали справу з
двома типами команд — ті, котрі мають за операнд змінну
величину і тому вимагають певної зарезервованої комірки у
пам’яті даних і ті, котрі оперують тільки з константами, а
отже їм не потрібно звертатися до пам’яті даних. Тож
розпочнемо з тих, які передбачають звернення до адреси.
Серед них є команди з прямою адресацією та інші, про які
йтиметься пізніше у лекції 6.
Отже, в межах цієї лекції розглянемо формування
машинних кодів команд і їх апаратне розпізнавання у межах
процесора. Будемо розглядати 14–бітні формати команд, які
широко застосовують у нинішній мікропроцесорній техніці.

5.2 Пряма адресація реґістра даних

Даний спосіб адресації застосовують у командах, де
вказуєть адресу реґістра даних, котрий є їхнім операндом. У
випадку команди movwf 32 операндом є регістр за адресою
h’32’. Пригадаємо, що позначкою h визначають
шіснадцяткову систему числення. У мнемокодах, котрі тут
представлені, буква h є не обов’язковою, а числа самі по собі
сприймаються як шіснадцяткові. На рисунку 5.8 показано, що
14–бітний код складається із таких частин [3]:
— два найстарших біти 13..12 визначають
до якого із типів команд відноситься дана команда. Для
команд прямої адресації ці біти мають значення 00.
— чотири біти 11..8 це власне код команд.
Саме він є унікальний для кожної з команд. Наприклад,
movwf це код 0001, а movf – 1000.
Власне за цим кодом дешифратор визначає команди.

146