Page 127 - 4503

нашого втручання. Тож почнемо з програми. ЇЇ слід записати у
вигляді послідовності трьох команд. Для зручності викладу
матеріалу подамо коди команд у буквенно–цифровому вигляді
і поруч — у вельми незручних для читання людьми двійкових
кодах. Прокоментуємо усі три команди, що забезпечують
виконання операції Y = X + 4 :
movf31,w–00100010110001 копіювання вмісту
комірки 31 у регістр W;
addlw04–11111000000100 додавання з допомогою
АЛП числа 4 до числа що розміщене у W;
movwf32–00000010110010 копіювання отриманої у
W суми у комірку 32.

Після запису перелічених команд у пам'ять програм
можна включати процесор у автономний режим. Усі вони
повинні бути виконані автоматично по черзі.
Використвуючи рисунок 4.16 проаналізуємо хід
виконання команди movf 31,w:
— відразу після включення живлення
лічильник команд має бути онулений, а отже на шину
адреси команд виставлена адреса 000;
— блок керування виробляє дозволяючий
імпульс на зчитування (RE) вмісту комірки 000 з пам’яті
команд, отже у шину даних команд поступить двійковий
код команди movf 31,w;
— команда «перетравлюється»
дешифратором команд (пригадаємо, що він є частиною
блока керування) і виставляється у шину керування;
серед шини керування є і та магістраль, на котрій
виставлений дозвіл на зчитування з пам‘яті даних;

— блок керування «не протирає дарма
штани», а подає в цей час імпульс на вхід +1

127