Page 52 - 4502

Доведено, що характер дії випромінювання багатьох радарів
за своїми характеристиками наближаються до
легкопроникного радіаційного випромінювання. При
тривалих опромінюваннях починається порушення дії
імунного механізму.
Функціональні порушення, викликані ЕМП, здатні
акумулюватися в організмі людини, але є зворотними, якщо
значно зменшити вплив опромінювання.
Аналізуючи вищенаведене, потрібно зробити висновок,
що вплив електромагнітних полів на організм людини та
об'єкти довкілля потрібно нормувати за їх впливом.

Нормування електромагнітного забруднення

Характер дії ЕПМ на людину визначається дозовими
критеріями. До них належать питома поглинаюча потужність
(ППП) – поглинута одиницею маси людини енергія, яка
визначається у Вт/кг або мВт/кг. Ступінь впливу
електромагнітних полів на організм людини залежить від її
діапазону частот, інтенсивності та тривалості дії, характеру
випромінювання (неперервного або модульованого), режиму
опромінювання, розміру поверхні тіла, що зазнає
опромінювання, індивідуальних особливостей організму.
Простір навколо джерела ЕМП умовно поділяють на
ближню зону (зону індукції) та дальню зону (зону
випромінювання). Для оцінки ЕМП у цих зонах
використовують різні підходи. Ближня зона охоплює простір
навколо джерела ЕМП, що має радіус, який приблизно
дорівнює 0,17 довжини хвилі. У цій зоні електромагнітна
хвиля ще не сформована, тому інтенсивність ЕМП оцінюється
окремо напруженістю магнітної та електричної складової поля
(у більшій мірі несприятлива дія ЕМП в цій зоні обумовлена
електричною складовою). У ближній зоні, зазвичай,
розташовані робочі місця, на яких наявні джерела
електромагнітних випромінювань з довжиною хвилі меншою,
ніж 1 м (УВЧ, НВЧ, НЗВЧ). Інші об'єкти впливу розміщені
практично завжди у дальній зоні, у якій електромагнітна
хвиля вже сформувалася. У цій зоні ЕМП оцінюється за
кількістю енергії (потужністю), що переноситься хвилею у
напрямку свого поширення. Для кількісної оцінки цієї енергії

51