Page 106 - 4488

більшим, ніж за рівномірного руху, що його визначають за
формулою (8.2).
Збільшення тягового зусилля у момент рушання
зумовлено кількома факторами: зчепленням ґрунту з
пасивним опором ґрунту через різні виступи на поверхні
труби (футерування, баластування, окремими вантажами),
явищем присмоктування трубопроводу до ґрунту.
Загалом зусилля протягування трубопроводу по ґрунту
в момент рушання Т п визначають з умови
Т п =(q∙ tg р + ас')∙l + Е пас + Т пруж, (8.3)
де а - довжина частини кола труби, що врізується у
грунт;
q - вага одиниці спорядженого трубопроводу;
с' - частина зчеплення, що відновлюється при
ковзанні трубопроводу по ґрунту; визначають
експериментально, за відсутністю експериментальних даних с'
можна прийняти рівним 0,1 структурного зчеплення ґрунту с;
l - довжина трубопроводу;
Е пас - пасивний опір ґрунту внаслідок шорсткості
поверхні труби;
Т пруж - додатковий опір, зумовлений пружною
взаємодією трубопроводу з ґрунтом у початковий момент
руху трубопроводу. Розрахункові формули щодо визначення
Е пас і Т пруж подані у [4]. При протягуванні трубопроводу з

гладкою поверхнею і бетонним покриттям Е пас = 0.
При вимушених зупинках зусилля протягування на
глинистих ґрунтах у початковий момент руху іноді може бути
більшим від початкового. Це пояснюється присмоктуванням
трубопроводу до ґрунту. Сила присмоктування залежить від
площі спирання трубопроводу на грунт, від часу, протягом
якого він перебуває у стані спокою, і виду ґрунту. На
піщаному ґрунті присмоктування практично відсутнє. На гли-
нистих ґрунтах присмоктування треба враховувати при
зупинках протягування не менше 1 год. Сила присмоктування
2
характеризується питомою силою q n на 1 м площі опирання.
2
У щільній глині та суглинку q n = 0,03 тс/м , у в'язких
2
q n = 0,06 тс/м .
Отже, при повторному рушанні трубопроводу:
105