Page 141 - 4484

зниження тиску на пласт.
Струминні апарати спускають у свердловину на
розрахункову глибину на насосно-компресорних трубах
(НКТ) разом з пакером, опресовуючим сідлом, циркуляційним
клапаном та фільтром-хвостовиком. Пакер встановлюють на
віддалі 5–10 м від пласта, що підлягає випробуванню.
Циркуляційний клапан розміщують вище місця встановлення
струминного апарата на одну трубку колони НКТ, а
опресовуюче сідло – над циркуляційним клапаном.
За допомогою насосних агрегатів робоча рідина
подається по НКТ до струминного апарату. Витікаючи з
великою швидкістю (200-280 м/с) із насадки ежектора (сопла),
струмінь робочої рідини частково розширюється, тому там
створюється зона зниженого тиску, куди в камеру інжекції
втягується рідина з підпакерної зони. У камері змішування
струминного апарату відбувається енергообмін між
струменями робочої та інжектованої рідин, тут же
вирівнюються профілі швидкостей по перерізу камери
змішування (див. рис. 8.2). Змішаний струмінь потрапляє в
дифузор, де кінетична енергія потоку рідини перетворюється
в потенціальну енергію статичного тиску. Рідина, яка
виходить із дифузора струминного апарату, рухається до
гирла свердловини по затрубному простору. Таким чином,
упідпакерній зоні створюється тиск, менший від
гідростатичного. Величина зниження тиску залежить від
витрати рідини при закачуванні та поточного дебіту
пластових флюїдів, що надходять з пласта у свердловину. При
припиненні закачування тиск стовпа рідини з міжтрубного
простору через дифузор та камеру змішування апарату
передається на пласт.
На рис. 8.3 і 8.4 зображені струминні апарати типу ПОС,
ПЕОС, а на рис. 8.5 схема обв’язки наземного та підземного
обладнання при проведенні робіт пристроями ПГДП.

140