Page 66 - 4470

Палац був зведений у 1680-тих роках власниками міста Потоцькими.
Він відігравав роль одного з трьох складових елементів міста-фортеці
Станіславова. Ділянку для резиденції було обрано на північному сході від
існуючого вже на той час середмістя Станіславова. На території палацу були
розташовані флігелі, кухня, конюшня, споруда палацу, поєднаного мостом з
валгангом. Огорожа замку з боку міста була дерев’яною з кам’яними
стовпами, а в’їзна брама прикрашена декоративними рельєфними
композиціями. Палац Потоцьких із прилеглою територією, яка мала в плані
вигляд правильної трапеції, було обнесено мурами і з’єднано з існуючими
міськими фортифікаціями.
У 1809 – 1812 роках за домовленістю між Росією та Австро–Угорщиною
Станіславські фортифікації було розібрано, а рови засипано. У цей час
резиденцію власників міста перетворено на військовий шпиталь.
Розташовувався тут військовий шпиталь з початку XIX і до початку XXI ст.
Тому майже два століття доступ на територію комплексу, обнесеного муром,
був обмежений. Недоступним значною мірою він є й сьогодні, а отже будь-які
наукові обстеження, дослідження та фіксації його споруд не здійснювались.
Очевидно, за період існування (а це два століття) проводили перебудови,
ремонтні роботи та пристосування споруд, що змінило їх зовнішній вигляд та
внутрішнє планування. Хоча загальний художньо-естетичний образ
комплексу і сьогодні справляє позитивне враження, а відсоток втрат та змін
мінімальний.
На сьогоднішні колишній палац складається із ряду споруд XVII – XVIII
ст. які разом із територією колишнього партеру творять єдину композицію
(рис. 10.2). Технічний стан кожної з них вимагає проведення ремонтно-
реставраційних робіт (рис. 10.3). Територія комплексу обнесена триметровою
мурованою стіною. Вхід на територію палацу – через муровану браму, яка
поєднана із двома флігелями. Минулого року було проведено реставраційні
роботи на в’їздній брамі, що врятувало її від руйнації.
Крім історичних споруд, на території колишнього палацу розташовано
кілька окремих об’єктів та прибудов радянського періоду. Вони, звісно, є
дисгармонійними до історичної забудови.
У сучасній структурі міста розташування палацу дуже вигідне, оскільки
він межує із відпочинково-рекреаційною, громадсько-адміністративною,
торговою та житловими зонами. Транспортне сполучення об’єкта із районами
міста дуже добре, оскільки в межах пішохідної доступності розташовано
кілька зупинок громадського транспорту. Також добрі пішохідні зв'язки із
центральною частиною міста, ринковою площею. Відмежованість комплексу
залишками колишніх бастіонів та триметровою стіною створює певну
камерну атмосферу у внутрішньому дворі палацу, що є сприятливим для
створення громадсько-культурного осередку.
Нині колишній палац Потоцьких перебуває в незадовільному
технічному стані, споруди ніким не використовуються, а отже, без догляду
вони занепадають та руйнуються.
Вирішити проблему збереження цінного історичного комплексу можемо
шляхом пристосування його до функції, яка б забезпечила використання та
експонування споруд палацу без порушення історично-складеної об’ємно-
просторової структури.
Необхідно забезпечити належні умови збереження палацу Потоцьких та
надати максимальний доступ до екскурсійного і туристичного огляду. Таке

66