Page 8 - 4466

установлення (відкриття) покладу нафти і газу при випробуванні
свердловини.
За ступенем геологічного вивчення ресурси нафти і газу
поділяють на перспективні (категорія С ) і прогнозні (категорії D і
1
3
D ). Умови віднесення запасів і ресурсів нафти і газу до тієї чи
2
іншої категорії визначається спеціальним нормативним
документом (інструкцією).
Перспективні ресурси за категорією С підраховують за
3
параметрами, аналогічними параметрам відкритих покладів на
сусідніх родовищах даного нафтогазоносного району.
Об’єктами підрахунку перспективних ресурсів нафти і газу
служать:
а) у плані – передбачуваний поклад в підготовленій до
глибокого буріння нафтогазоперспективній структурі (пастці);
б) у розрізі – перспективні пласти і горизонти, продуктивність
яких встановлена на сусідніх родовищах, розташованих в одній

структурно-фаціальній зоні з пасткою, яка оцінюється.
Основним графічним документом при підрахунку запасів і
ресурсів нафти і газу служить підрахунковий план об’єкта
підрахунку. При оцінці перспективних ресурсів підрахунковим
планом служать структурні карти маркувальних горизонтів,
побудованих здебільшого за результатами сейсморозвідки. При
оцінці запасів підрахункові плани переважно складають на основі
структурної карти покрівлі продуктивних пластів-колекторів. На
таку карту наносять зовнішній і внутрішній контури нафто-
(газо)носності, межі категорій запасів, а також всі пробурені на
дату підрахунку запасів свердловини з показом положення устя і
точок перетину ними покрівлі відповідного продуктивного пласта.
За величиною добувних запасів нафти (в млн т) чи газу (в
3
млрд м ) однофазові поклади (родовища) поділяють на 7 груп: ду-
же дрібні (до 1), дрібні (1–5), невеликі (5–10), середні (10–30), ве-
ликі (30–100), величезні або крупні (100–300), унікальні (понад 300).
Для визначення належності двофазових (нафтогазового чи газонаф-
тового) покладів (родовищ) до однієї із цих груп необхідно запаси
нафти і газу перевести в сумарні запаси вуглеводнів в умовних оди-
ницях нафтового еквівалента. При цьому використовують таке
співвідношення: 1 т умовного палива = 1 т нафти = 1 т конден-
3
сату = 1000 м газу.
Для підрахунку запасів і перспективних ресурсів нафти і газу
покладів будь-якого типу використовують об’ємний метод.
Об’ємний метод ґрунтується на визначенні маси нафти чи
об’єму вільного газу в породах-колекторах через геометричні
розміри продуктивного пласта, об’єм порожнинного простору
колекторів, ступінь його насичення вуглеводнями та параметрів,
що враховують переведення нафти і газу із пластових умов у

8