Page 77 - 4466

Літологічно екрановані поклади можуть бути приурочені до
монокліналей, крил або перикліналей антиклінальних складок,
структурних «носів» тощо.

Для встановлення розмірів літологічно екранованих покладів
потрібно визначити як нижню межу, тобто висотне положення
ВНК або ГВК, так і верхню межу, тобто контур виклинювання.

При цьому висота пастки визначається за гранично глибокою
ізогіпсою, яка утворює замкнутий контур з лінією виклинювання.
Верхня межа літологічно екранованого покладу може бути ви-

значена за наявності даних у свердловинах, за якими можна побу-
дувати контур виклинювання колектору (нульову лінію), який

збігається з верхнім контуром покладу.
Контур виклинювання визначають за опорними точками, знай-
дених із врахуванням даних у тих свердловинах, які розкрили

пласт і показали його відсутність. Положення опорних точок, тобто
точок, де товщина дорівнює нулю, визначається інтерполяцією

шляхом ділення навпіл відстані між свердловинами, які розкрили
пласт і показали його відсутність, або за картою ізопахіт. У деяких
випадках положення межі літологічного обмеження покладу можна

визначити за так званим «кутом виклинювання», утвореним уяв-
ним перетином покрівлі й підошви нафтогазонасиченого пласта.
Нижній контур покладу визначають за ізогіпсою із врахуван-

ням передбачуваної висоти покладу або результатів випробування
свердловин.
Якщо продуктивний пласт розкритий та випробуваний, поло-

ження нижньої межі покладу може бути розраховане також
аналітичним шляхом за результатами випробування свердловин.

Для цього необхідно мати значення виміряних пластових тисків та
густин флюїдів у свердловинах, розташованих у межах покладу та
в законтурній частині.

Так, наприклад, вертикальна відстань H від точки виміру
вн
тиску в нафтовій свердловині до ВНК можна визначити за форму-

лою В. П. Савченка
ДH с   g  (Р  Р ) (11.1)
H = в. пл в н ,
вн
с (   g  )
в. пл н. пл

де ДH – вертикальна відстань між абсолютними позначками
вимірів пластових тисків у нафтовій та водяній свердловинах, м;

73