Page 9 - 4460

Історія журналістики – це наука про процес розвитку
масово-інформаційної діяльності від зародження до наших днів,
включаючи всю множинність явищ друкованих, аудіовізуальних,
електронних органів та організацій масової інформації.

Теорія журналістики – це наука про сутність і специфіку
журналістики, її місце в структурі суспільства і суспільної
свідомості, її функції та засади, природу журналістської

творчості, методи журналістики та її загальні жанрові проблеми,
шляхи аналізу окремих явищ та журналістського процесу в
цілому.
Журналістика – це соціальний інститут, створений з метою

забезпечення всебічного й об'єктивного інформування всіх
суб'єктів суспільного життя про соціальну дійсність, що
необхідний для оптимального функціонування всіх інших

соціальних інститутів і суспільства в цілому як саморегулівної
системи.
Журналістика – це історія сучасності. З самого початку

свого існування журналістика заявила про себе як про могутній
спосіб впливу на читацькі маси, чинник формування суспільної
свідомості, тобто могутню політичну силу.

Журналістика – це бізнес. З перших днів свого існування
журналістика була способом торгівлі новинами, інформацією,
тобто сферою бізнесових інтересів, справою, що приносить
прибуток.

Об'єкт журналістики – уся дійсність без будь-яких
обмежень чи винятків, уточнень чи застережень. Немає такої
сфери життя – у політиці, науці, культурі, побуті, – якої б не

торкалося слово журналіста. Предмет – вужча сфера дійсності,
конкретна частину об'єкта, яка відіграє провідну роль у
гносеологічному спрямуванні даної діяльності. У цьому сенсі
журналістика спрямована на повідомлення про конкретні зміни в

дійсності, нові явища в ній.
Розрізняють загальні й спеціальні функції журналістики.
Загальні функції належать до числа основних, пов'язані з

атрибутивними ознаками журналістики, виконуються кожним
пресовим виданням, ТРК чи електронним ресурсом без
виключення, незалежно від його розміру, накладу чи адресної

9