Page 8 - 4457

Історія Запорозької Січі починається з 1340

року. Поляки, прийнявши у свою землю Київ і
малоросійські краї обернули людей, які там жили, в
рабство, але ті люди які не визнавали над собою
ярма, втікають і самочинно селяться біля Дніпра і
організовують Запорозьку Січ.
Отже, за порогами Дніпра сформувався осередок
самостійної та потужної військово – політичної сили,
яка зробилась стрижнем української нації, її
дбайливою берегинею та надійним еталоном
найбільш позитивних рис національної свідомості.
Розташування Січі, або коша Запорозького, час
від часу змінювалось під впливом різних чинників,
таких як стратегічні вимоги, умови існування,
епідемії тощо. Історикам відомі, окрім Хортицької,
Базавлуцька Січ, Томаківська, Микитинська,
Чортомлицька, Олешківська, Камянська та Нова, або
Підпільненська.
Будь-яка людська спільнота, а тим більше
спільнота, добре озброєних відчайдухів, якими були
запорожці, головною умовою свого виживання
повинно мати непорушне дотримання основних
принципів свого буття.
Ніхто нікого не приневолював приєднуватись до
січового товариства, але, якщо людина робила це, то
вона була зобов’язана безумовно дотримуватись
норм буття того товариства, і ті норми не мали
винятків або виправлень.

7