Page 34 - 4435

2. Якщо елемент здатний проявляти два ступені
окиснення, то у вищому ступені окиснення в назві
кислоти застосовується суфікс „ат“, а у нижчому – „ит“
або „іт“.
+3
Наприклад: N , HNO 2 – нітритна кислота,
+5
N , HNO 3 – нітратна кислота,
+4
S , H 2SO 3 – сульфітна кислота,
+6
S , H 2SO 4 – сульфатна кислота.

3 Якщо елемент здатний проявляти більшу
кількість ступенів окиснення, то до кореня латинської
назви елемента додають:
 при найнижчому ступені окиснення –
префікс „гіпо“ та суфікс „ит“ або „іт“,
 при дещо вищому ступені окиснення –
суфікс „ит“ або „іт“,
 при ще вищому ступені окиснення –
“
суфікс „ат ,
 при найвищому ступені окиснення –
префікс „пер“ та суфікс „ат“.
+1
Наприклад: Cl , HClO – гіпохлоритна кислота,
+3
Cl , HClO 2 – хлоритна кислота,
+5
Cl , HClO 3 – хлоратна кислота,
+7
Cl , HClO 4 – перхлоратна кислота.

4 Якщо до складу кислоти входять два або більше
атомів кислотоутворювального елемента, то для
позначення їх кількості в назві кислоти застосовують
префікс – відповідний грецький числівник.
Наприклад: H 2Cr 2O 7 – дихроматна кислота,
H 4P 2O 7 – дифосфатна кислота,
H 2B 4O 7 – тетраборатна кислота.

Для двох кислот того ж ангідриду, які
відрізняються вмістом води, назви утворюють так: до

34