Page 88 - 4434

в зимовий період року (приймається рівною 5°С);
β 1 і β 2 ― коефіцієнти годинної нерівномірності теплового
споживання β 1=2,5; β 2=4,0).

Річна витрата теплоти на технологічні потреби:

Q p  6 , 3   Q , z (6.9)
. т п . т н . т п
де  ― коефіцієнт, що враховує збіг максимумів
н . т
навантажень окремих споживачів; Q ― теплова потужність
п . т
систем технологічного теплопостачання; z ― річний фонд
робочого часу окремих споживачів.

Для визначення теплової потужності окремих
споживачів Q можна скористатися формулою:
п . т
Q  , 0 27 D (h   h ), (6.10)
. т п п зв
де  ― коефіцієнт попиту на теплоту, рівний 0,6...0,7;
D ― витрата пари чи гарячої води, кг/год; h ― ентальпія
п
пари чи гарячої води, кДж/кг; η ― коефіцієнт, що враховує
втрати конденсату чи гарячої води (можна прийняти η=0,7);
h ― ентальпія конденсату, що повертається, чи живильної
зв
води, кДж/кг.
Для парових систем теплопостачання річна витрата
теплоти визначається з урахуванням питомих норм витрати
пари на одиницю виробленого продукту:

n (6.11)
Q Р  n  m M h  h ,
Т .П i i n жв
1  i
де n ― тривалість періоду використання теплоти на
технологічні потреби, прийняти рівною 350 діб; m і ― питома
витрата пари; М і ― середньодобова норма споживання
продукції, кДж/год; h жв ― ентальпія живильної води;
h n ― ентальпія пари, кДж/год.

87