Page 291 - 4420

встановлюють струм І т, при якому напруженість поля буде
+Н т, роблять магнітну підготовку зразка, вимірюють В т, як і
при визначенні основної кривої намагнічування. Потім
замикають ключ Р1 і розмикають Р2, не змінюючи R1
збільшують опір R2 (до розмикання Р2 опір R2 повинен бути
мінімальним). Струм I 2 встановлюють таким, щоб забезпечити
напруженість Н 2.
Далі потрібно “обійти” увесь цикл і повернутись
в точку А т. Для цього перемикачем П2 змінюють напрямок
намагнічуючого струму, після чого замикають ключ Р2 і
намагнічуючий струм при цьому збільшується до –І т. Знову з
допомогою П2 змінюють напрямок струму, тепер до + І т.
Якщо після цього розімкнути ключ Р2, то напруженість
поля зміниться від Н т до Н 2, тобто на величину ∆Н 2=Н т – Н 2.
Покази БГ будуть при цьому пропорційні ∆В 2=В т – В 2 (див.
рис. 10.21)

C  mB
B

B  B  2 , (10.32)
2
m
W S
B B

де  – відхилення покажчика БГ при зміні напруженості
mB
2
поля на ∆Н 2. Так визначають і інші точки на спадній вітці
гістерезисного циклу до точки В r, яка визначається при
вимиканні струму.
Для визначення точок гістерезисного циклу, що
відповідають від’ємним значенням напруженості поля, з
допомогою R2 встановлюють деяке значення струму,
наприклад І 3, що відповідає напруженості поля +Н 3;
“обходять” цикл і повертаються в точку А т. Розімкнувши Р1,
проводять дві операції: розмикають Р2, а перемикачем П2
змінюють напрямок струму до –І 3. Тоді

- 290 -