Page 205 - 4420

Прилади з феромагнітним інтегруючим контуром.
Використання феромагнітного інтегруючого контуру дозволяє
підвищити чутливість і зменшити похибки від впливу
зовнішніх магнітних полів і несиметричного розподілу
вимірюваного струму. Зазвичай магнітопровід має астатичну
конструкцію з парною кількістю повітряних зазорів, в яких
розміщуються ПХ (рис. 7.8).
Якщо магнітопровід складається з n феромагнітних
ділянок і має m зазорів, то, спираючись на закон повного
струму, можемо скласти наближене рівняння

n m
 H Fe i l Fe  H  k l k  I , (7.12)

i
i1 k1

де H Fe і H δ – відповідно середнє значення напруженості
і k
магнітного поля в і-ій феромагнітній ділянці і k-му зазорі; l Fe і
і
l δ – відповідно довжина і-ї феромагнітної ділянки і k-го
k
зазору.
Перемноживши всі члени на μ 0, для випадку коли всі
зазори однакові (l δ = l δ) і використовуються ПХ однієї
k
чутливості S В, отримаємо
 n 
  H  l 
n I S Fe i Fe i  (7.13)
 U X k  0 B   1   i 1 
k 1 l  I
 
 

З цього виразу видно, що сумарна напруга ПХ
пропорційна до вимірюваного струму, якщо

H  l I   1
 Fe i Fe i

- 204 -