Page 7 - 4358

- бути основою для вибіркового розподілу інформації
серед споживачів патентної інформації;
- бути основою для визначення рівня техніки в окремих
областях;
- бути основою для одержання статистичних даних в га-
лузі промислової власності, що в свою чергу дозволить визна-
чати рівень розвитку різних галузей техніки.
Історично в кожній промислово розвинутій країні ство-
рювалася своя система класифікації винаходів. В XIX ст. у
більшості промислово розвинутих країн одержали поширення
національні системи класифікації. До найбільш відомим з них
відносяться німецька, американська, англійська і японська.
У Росії перша система класифікації винаходів була уве-
дена в 1896 р. Вона містила 16 основних (галузевих) підрозді-
лів, позначених римськими цифрами. З 1913 р. була прийнята
нова класифікація, що представляла собою спрощений варіант
німецької системи.
Текст першої редакції міжнародної патентної класифіка-
ції був створений відповідно до положень Європейської кон-
венції про Міжнародну патентну класифікацію 1954 р.
У даний час у всіх промислово розвинених країнах при-
йнята Міжнародна патентна класифікація (МПК, англ.
International Patent Classification (IPC)), яка являє собою єди-
ну, ієрархічну систему, що охоплює всі патентні документи.
МПК була розроблена відповідно до Страсбурської угоди про
міжнародну патентну класифікацію (1971 р.) за домовленістю
ряду європейських країн про зближення систем класифікації
винаходів. Опублікованим патентам усіх країн-учасниць, а
також патентним документам більшості інших країн, надаєть-
ся принаймні однин класифікаційний номер, що вказує на
предмет, якого стосується винахід. У СРСР аналогічна класи-
фікація була уведена в 1970 р. під іншим найменуванням, що
більш точно визначає її зміст, - Міжнародна класифікація ви-

6