Page 57 - 4356

2.5.2 Таблиця символів

У керуючій програмі ви працюєте з адресами; це входи,
виходи, таймери, блоки. Ви можете привласнити абсолютні

адреси (наприклад, I1.0) або символічні адреси (наприклад, Start
signal). Символічна адресація використовує замість абсолютного
адреси імена. Застосовуючи осмислені імена, ви можете зробити

вашу програму більш читабельною.
У символічній адресації розрізняють локальні (local) та
глобальні (global) символи. Локальний символ відомий тільки в
блоці, в якому він був визначений. Ви можете використовувати

однакові локальні символи в різних блоках для різних цілей.
Глобальний символ відомий у всій програмі і має однакове
значення в усіх блоках. Глобальні символи визначаються в

таблиці символів (об'єкт Symbols (Символи) в контейнері S7
Program (S7-програма)). На рисунку 2.9 представлено загальний
вигляд таблиці символів.

Рисунок 2.9 − Приклад таблиці символів

Глобальний символ починається з букви, і його довжина

може складати до 24 знаків. Він також може включати в себе
прогалини, спеціальні літери і національні літери, такі як умляут.
Виключеннями є знаки 00 , FF і лапки ("). При написанні
hex
hex
програм символи зі спеціальними літерами ви повинні брати в
лапки. У скомпільований блоках всі глобальні символи
програмний редактор відображає в лапках. Коментар символу
може включати до 80 знаків.

У таблиці символів ви можете давати імена наступними
адресам та об'єктам:

57