Page 13 - 4347

URL— локатори поєднують в собі технологію ідентифікації URI і
систему доменних їм¨ен DNS (англ. Domain Name System) —
доменне ім'я (чи безпосередньо IP— адреса в числовому записі)
входить до складу URL для позначення комп'ютера(точніше —
одного з його мережевих інтерфейсів), який виконує код
потрібного веб-сервера.
Одиницею мережі Інтернет є локальна обчислювальна
мережа (ЛВС), сукупність яких об'єднується деякою
регіональною (глобальною) мережею (відомчою або
комерційною).
Найчастіше локальні мережі побудовані на технологіях
Ethernet або Wi — Fi. Технології локальних мереж реалізують, як
правило, функції тільки двох нижніх рівнів моделі OSI (англ.
open systems interconnection basic reference model — базова
еталонна модель взаємодії відкритих систем): фізичного і
канального. Функціональності цих рівнів вистачає для доставки
кадрів в межах стандартних топологій: «зірка» (загальна шина),
«кільце» і «дерево».
На вищому ступені регіональні мережі з'єднуються з однією
з так званих опорних мереж Інтернет (насправді регіональні
мережі можуть бути пов'язані між собою без виходу на опорну
мережу). Як сполучні лінії в Інтернеті використовуються дротяні
лінії зв'язки, оптоволоконні, радіозв'язок і супутниковий зв'язок
та ін.
Дуже спрощено структуру Інтернету можна представити
наступною схемою:
- хост-компьютер (сервер) — потужна ЕОМ, що забезпечує
виконання запитів клієнтів;
- розтер (маршрутизатор) — ЕОМ, що управляє адресацією
інформації;
- провайдер — сервісна фірма, що забезпечує доступ в
Інтернет (зазвичай платний) і має потужний комп'ютер або
комплекс.
Робота в Інтернеті може виконуватися в декількох режимах,
підтримуваних відповідними протоколами обміну даних. Це
наступні режими:
1) Термінальний режим — програми клієнтів виконуються
на вузловому сервері мережі. Протокол ТСР/IP.
2) Інтерактивний(dialup - IP) SLIP/PPP.
3) Пакетний. Протокол UUPC.
Найчастіше використовується протокол TCP/IP, де TCP —
забезпечує передачу повідомлень фрагментами, складання і
перевірку переданого документу; IP - забезпечує доставку
інформації конкретному адресатові, тобто кожен сервер в мережі
має свою унікальну IP— адресу у вигляді запису, що складається
з 4-х десяткових чисел(від 0 до 255), розділених точками (у разі

12