Page 117 - 4339

мультиплексування тощо) і довгі (додавання або віднімання
дільника від діленого);
- тривалість машинного такту Тс обирається з умови
виконання за один такт довгої мікрооперації;
- тривалість синхросигналу t CC обирається з умови
виконання коротких мікрооперацій;
- тривалість машинного такту пов'язана з тривалістю
синхросигналу співвідношенням Тс = (2...3)tcc .
Уся множина операторних вершин мікропрограми ділення
(рис. 6. 23) послідовно розбивається на групи К1, К2, ..., К7 з
певною кількістю операторів з однаковими ймовірностями
звернення Р1 Р2,...,Р7. Групи К4 і К5 виконуються в циклі n-
1=7 разів.
З урахуванням цього можна записати:
К 1 = 6 (оператори 2, 3, 4, 5, 6, 7), Р 1= 1;
К 2 = 1 (оператор 1), Р 2 = 0,9;
К 3 = 14 (оператори 12, 14), Р 3= 0,5;
К 4 = 14 (оператори 13, 14), Р 4= 0,5;
К 5 = 1 (оператор 16), Р 5 = 1;
К 6 = 2 (оператори 18, 19), Р 6 = 0,5;
К 7 = 2 (оператори 21, 22), Р 7 = 0,5;
=
K 8 1 (оператор 9), ймовірність переповнення приймається
малою Р 8 = 0,1. Тривалість t СC синхросигналу визначаєтьcя
двома складовими:
t СС = t у + t мо ,
де t кср ≤ 5t P — максимальний час формування керуючих
сигналів,
t Р ≈ 10 нc — середня затримка поширення сигналу в логічних
елементах,
t мо ≤ 30 нc — максимальний час виконання короткої
мікрооперації в операційному блоці. З урахуванням цих даних
запишемо:
t CC = 5t P + 30 = 50 + 30 = 80 нc;
T C = 2 t CC = 2  80= 160 нс.
Тривалість виконання мікропрограми ділення Т C = 24Т С =
24 160 нc ≈ 3,86 мкс.

116