Page 39 - 4337

особливо здобувачам наукового ступеня, оскільки оригінали,
відбитки або копії усіх перелічених в авторефераті праць мають
бути подані до спецради.

5 ІСТОРИЧНИЙ ЕКСКУРС З ПУБЛІКАЦІЇ НАУКОВИХ
СТАТЕЙ

Протягом останніх трьох століть у світі склалася усталена
система наукової комунікації, що базується, головним чином, на
використанні наукової літератури. У науці наукові публікації

відіграють особливу роль, бо вони є необхідною умовою
індивідуальної наукової діяльності [1].
Швидкому розвитку науки сприяла поява перших наукових

журналів спочатку в Західній Європі (60-ті роки XVII ст.), а потім
у Росії (20-30-ті роки XVIII ст.), які швидко стали основним
засобом фіксації та розповсюдження результатів наукових

досліджень, особливо в галузі природничих наук і медицини.
Потреба в оперативному засобі інформування вчених
викликала заснування в 1665 р. перших наукових журналів.

Сторінки їх були заповнені не стільки статтями, скільки
повідомленнями про нові книги, що містили оцінку й короткий
виклад змісту. Ці повідомлення, елементами яких були цитати
оригінального тексту, називалися екстрактами.

Наприкінці XVIII століття з прискоренням темпів розвитку
науки, книги передають значну частину своїх комунікативних
функцій оперативнішій формі наукових публікацій – журналам.

До 1800 р. у світі виходило вже близько 700 наукових та
медичних журналів. У XIX ст. стаття стає основною одиницею
професійної наукової комунікації. Зростаючий потік статей, які
друкувалися вже в 10 тис. журналів. Функцію ознайомлення, яку

в XIX ст. виконували статті відносно книг, почали здійснювати
реферати та бібліографія щодо статей.
Перехід видавництв на комп’ютерний набір і верстку книг,

газет і журналів, спричинений стрімким розвитком і постійним
удосконаленням електроніки, а, відповідно, й програмного
забезпечення, сприяв появі електронних видань, які відкрили

нову еру в розвитку людства. Як новий тип видань, основною
перевагою яких над друкованими є миттєве опрацювання даних і

39