Page 7 - 4325

1.2 Облік побічних продуктів, вторинної сировини
та відходів, втрат від браку
1.3 Спільні витрати та прийняття рішень про
доцільність подальшої обробки спільних продуктів

Вивчаючи тему 1, слід зрозуміти, в чому полягають
особливості спільного виробництва: до точки розділення
має місце спільна обробка сировини, а після точки
розділення кожний спільний продукт обробляється окремо.
У зв’язку з цим виникає необхідність розподілу спільних
витрат між спільними продуктами, оскільки такі витрати є
непрямими по відношенню до окремого продукту.
Окрім основних спільних продуктів, у процесі
спільного виробництва виникають також побічні продукти,
відходи, вторинна сировина. У літературі немає чіткого
розмежування даних понять, проте прийнято вважати, що
побічний продукт має більш суттєву вартість та виникає
внаслідок подальшої обробки.
Існує два підходи до обліку побічних продуктів,
відходів та вторинної сировини. Ті продукти, які мають
більш суттєву вартість, оприбутковуються як запаси, а їх
чиста вартість реалізації віднімається від спільних витрат.
Інші продукти, які мають мізерну вартість та виникли до
точки розділення, не обліковують на рахунках запасів, а
відображають дохід від їх реалізації.
Втрати від браку у обліку відображають залежно від того,
який брак виявлено – нормативний чи понад норму. Втрати в
межах норм включають до виробничих витрат, а
понаднормативні – до собівартості реалізованої продукції.
Доцільність подальшої обробки спільних продуктів у
короткостроковому періоді визначають шляхом порівняння
змінних витрат на подальшу обробку та приріст ціни (кінцева
ціна у порівнянні з ціною у точці розділення). Усі спільні витрати
у даному випадку вважають нерелевантними, оскільки вони
виникли до точки розділення, а значить, і до моменту прийняття
рішення.

6