Page 14 - 4325

1.5 визначення моменту розміщення замовлення.
2 Рішення стосовно ціноутворення:
2.1 процес ціноутворення;
2.2 економічна модель ціноутворення;
2.3 ціноутворення на основі витрат.

Тема 4 розкриває особливості прийняття
управлінських рішень щодо запасів та ціноутворення на
основі аналізу релевантної інформації.
Кожне підприємство має на меті мінімізувати свої
інвестиції у запаси і в той самий час звести до мінімуму
ризики від нестачі запасів на складах через форсмажорні
обставини. Таким чином, виникає необхідність
оптимізувати розмір запасів таким чином, щоб витрати,
пов’язані із зберіганням запасів та витрати на їх придбання
були мінімальними. Така оптимізаційна модель у літературі
називається «економічний розмір замовлення» (EOQ).
Важливо наголосити, що при визначенні EOQ беруть
до уваги тільки релевантні витрати, тобто такі, що є різними
при різних режимах поставок запасів та від рівня запасів на
складі. Таким чином, вартість самих придбаних запасів за
звітний період буде нерелевантною інформацією. Розмір
EOQ залежить від таких факторів: витрати на здійснення 1
замовлення та обсяг замовлення. Чим більше замовлень за
звітний період, тим більшими є сукупні витрати на
розміщення замовлень. У свою чергу, більша кількість
замовлень зменшує середній залишок запасів на складі, що
дає змогу скоротити витрати на зберігання запасів.
Окрім оптимізації залишків запасів, що придбаються,
за допомогою моделі EOQ можна також визначити
оптимальну тривалість виробничого циклу. При цьому
необхідно врівноважити витрати на переналагодження
обладнання для кожної нової партії та витрати на зберігання
запасів готової продукції.
Проте, незважаючи на простоту та зручність моделі
EOQ, на практиці потрібно враховувати, що не всі
13