Page 150 - 4304

Таблиця 4.5 – Гранично-допустимі концентрації шкідливих газів

Допустима
Вид продукту
концентрація, мг/л

Аміак 0,02
Сірчистий гас 0,01
Бензин-розчинник 0,3
Сірководень бензини паливні 0,01
Сірководень у суміші з вуглеводнем 0,003
Бензол 0,02

Бензини паливні 0,1
Гас 0,3
Легроїн 0,3
Сірководень 0,01
Спирт метиловий 0,05
Спирт етиловий 1,0
Тетраетилсвинець 0,000005

Наявність газів у повітрі визначають газоаналізаторами,
газоіндикаторами і газосигналізаторами.

В'язкість – властивість рідин і газів чинити опір переміщенню
однієї їх частини щодо іншої. Деякі нафти і нафтопродукти мають
високу в'язкість, або перебувають у твердому стані за додатних
температур. Їх в'язкість залежить від властивостей і співвідношення

вуглеводнів та смолянистих з'єднань. Найбільшу в'язкість мають
високосмолянисті і високопарафінові нафти. Для виконання різних

операцій з такою нафтою необхідне попереднє підігрівання. Для
теплових розрахунків, пов'язаних з процесами підігрівання,
необхідно знати основні фізичні постійні, що є функціями температур
нафтопродуктів і нафт – в'язкість, коефіцієнт об'ємного розширення,

густину, температуру застигання, теплоту плавлення, тощо.
Для характеристики нафтопродуктів використовують
показники динамічної і кінематичної, а іноді умовної в’язкості.

Кінематичну в'язкість нафтопродукту можна визначити за
допомогою капілярних віскозиметрів типу ВПЖ-1, ВПЖ-2,
Пінкевича.
Віскозиметр ВПЖ-1 застосовують для прозорих рідин за

додатних температур, ВПЖ-2 і Пінкевича – за довільних
температур для будь-яких рідин. Принцип вимірювання в'язкості за
допомогою капілярних віскозиметрів полягає в тому, що в'язкість

рідини пропорційна часу її витікання через капіляр. При цьому,

150