Page 300 - 4297

Рисунок 8.5 - Принципова схема установки протекторного захисту

Найбільш розповсюджені протектори типу ПМ5У,
ПМ10У або ПМ20У являють собою магнієвий анод (типу
ПМ5, ПМ10 або ПМ20), розміщений разом із порошкоподіб-
ним активатором у бавовняний мішок.
Аноди виготовляють із магнієвого сплаву марки МПУ
або МПУ-вч (магнієвий протекторний універсальний або маг-
нієвий протекторний високої чистоти). Усередині анода роз-
міщена контактна сталева серцевина для підключення кабелю
до протектора.
Активатор – спеціальна суміш солей, в яку занурюється
протектор для підвищення ефективності його роботи.
При наявності активатора знижується власна корозія,
зменшується анодна поляризація, знижується опір розтікання
струму з протектора. Активатор забезпечує стабільний у часі
струм у ланцюгу “протектор-трубопровід” та більш високе
значення коефіцієнта корисної дії (терміну роботи протекто-
ра).
Основними компонентами активатора є гіпс, глина та
епсоміт (сполука солі магнію та води) або мірабіліт (сполука
солі натрію та води). Принципова будова протектора наведена
на рисунку 8.6.
Протекторний захист — достатньо ефективний вид елек-
трохімічного захисту підземних споруд, які прокладені в ґру-
нтах з питомим опором не більше 60 Ом⋅м, за таких умов:
− блукаючі струми відсутні або незначні та викликають
анодні або знакозмінні зміщення потенціалів підземних спо-
руд, середні значення яких не перевищують 0,1 В;
− густина необхідного захисного струму, яка визначена
розрахунковим або експериментальним шляхом для споруд,
2
не перевищує 10 мА/м .
Дозволяється штучно знижувати питомий електричний
опір ґрунту в місцях установки протекторів при виключенні
шкідливого впливу на оточуюче середовище. Протяжні проте-
ктори можна застосовувати в ґрунтах із питомим електричним
опором не більше 500 Ом⋅м.
Якщо згідно з розрахунками для захисту ділянки тру-
бопроводу довжиною понад 1 км потрібно кілька УПЗ, відс-
тань між ними не повинна перевищувати 500 м.
302