Page 287 - 4297

− виготовлення з надміцного недефіцитного матеріалу;
− простота виготовлення;
− тривалість роботи протягом терміну, який забезпечує
мінімальні відновлювальні роботи;
− найменша вартість.
Заземлювач може бути виготовлений із будь-якого стру-
мопровідного матеріалу: металу, графіту, вугілля тощо. Але
найбільш поширено набули заземлювачі з чорних металів
особливо зі сталі. Це пояснюється тим, що в практичних умо-
вах майже завжди можна знайти використаний чорний метал –
старі труби, рейки, кутники, двотаври, та ін. Недоліком вико-
ристання зазначених видів заземлювачів є порівняно швидке
руйнування у грунтовому електроліті. Розглянемо будову та
типи анодного заземлення. Параметри типового анодного за-
землення представлені в додатку Ж.
Анодні заземлення можуть бути:
− одинарні та групові (одно та багаторядні);
− підповерхневі, зосереджені або розподілені (із горизо-
нтальним чи вертикальним розташуванням електродів);
− глибинні з розміщенням електродів у свердловині.
Матеріал та конструкцію електродів анодного заземлен-
ня вибирають з умов забезпечення нормативного терміну їх
роботи та параметрів УКЗ.
Глибину розміщення електродів підповерхневого анод-
ного заземлення необхідно передбачати з урахуванням глиби-
ни промерзання ґрунтів, але не менше 0,8 метрів від поверхні.
Падіння напруги на анодному заземленні не повинно пе-
ревищувати 50 В.
На лінійній частині трубопроводу анодні заземлення
треба розташовувати на відстані, визначеній розрахунком, але
не ближче 100 м від трубопроводу.
Для усунення шкідливого впливу ЕХЗ на суміжні кому-
нікації, що не входять у систему захисту, відстань від анодно-
го заземлення до цих суміжних комунікацій повинна бути не
менше 150 м, а при товщині осадових порід 15 м або менше,
розташованих на гранітах Українського щита, не менше 450
м.

289