Page 68 - 4291

Швидкість підіймання частинки шламу є меншою швидкості
руху промивального розчину в затрубному просторі на величину
швидкості седиментації:

d ( п   )
р
  К , (4.4)
сед ф

р

де Кф– коефіцієнт, який залежить від форми частинок;
d- діаметр сфери, діаметр якої рівний діаметру частинки;

δ , δ –питома густина частинки шламу та бурового розчину
п
р
відповідно.
За відомими витратами бурового розчину і об'ємом затрубного

простору свердловини обчислюють швидкість підіймання розчину.
Відтак із врахуванням υ — швидкості підіймання часток даного
сед
розміру. В подальшому із врахуванням глибини свердловини і
швидкості буріння визначають відставання по глибині – потужність

інтервалу, пробуреного за час підймання шламу від вибою до
поверхні, і, нарешті, дійсну глибину відбору шламу.
Відібраний шлам відмивають від глинистого розчину,

висушують, описують, проводять дослідження на карбонатність,
визначають пористість і проводять люмінесцентний і
бітумінологічний аналіз.

За петрографічним описом шламу з врахуванням результатів
оцінки карбонатності будують літологічну колонку. Відкриту
пористість по шламу визначають для інтервалів колекторів,

виділених за даними ГДС. Люмінісцентний і бітумінологічний
аналізи слугують для уточнення характеру насичення пластів.
Шляхом проведеня люмінесцентного аналізу виявляють бітуми
в шламі (або буровому розчині) за їх люмінесценцією під дією

ультрафіолетових променів. Для цього використовують люміноскоп,
що входить до комплекту газометричних станцій. Люміноскоп — це
світлонепроникна камера, всередині якої знаходиться джерело

ультрафіолетового випромінювання — кварцева лампа. Світло лампи
проходить крізь фільтр (скло Вуда), непроникний для видимої
частини спектру випромінювання і проникний лише для його
ультрафіолетової частини. Ультрафіолетом опромінюють

досліджуваний зразок шламу (або рідину) і візуально визначають
інтенсивність та колір його свічення, форму люмінесцентної плями.
Для підвищення чутливості аналізу на очищену поверхню шламу

66