Page 137 - 4291

8.4.3 Методи підвищення продуктивності свердловин

Погіршення стану привибійної зони в околі свердловин, які закінчено
бурінням, може бути зумовлено твердою фазою, фільтратом і буровим

розчином, у видобувних нафтових - випаданням солей, парафіну і
асфальтеносмолистах речовин, у нагнітальних – механічними домішками,
продуктами корозії тощо.

Отже, продуктивну характеристику свердловини можна покращити:
а) створенням додаткових або збільшених каналів перфорації,
мікротріщин і макротріщин;
б) видаленням органічних і неорганічних речовин з природних

порожнин пласта;
в) розширенням прохідного перерізу природних порожнин або, в
крайньому випадку, розширенням стовбура свердловини.

За цими напрямками виділяють такі основні методи підвищення
продуктивності свердловин:
а) хімічні – кислотні оброблення (КО);

б) фізичні – теплові оброблення, оброблення поверхнево-
активними
речовинами, вуглеводневими розчинниками;

в) механічні – гідравлічний розрив пласта (ГРП),
гідропіскострминна і додаткова кумулятивна перфорація,
віброоброблення;
г) комплексні - термохімічні оброблення, гідрокислотний розрив

пласта, термогазохімічне діяння тощо.
Вибір методу визначається геолого-фізичною характеристикою
пласта і причинами зниження продуктивності свердловин. Для вибору

свердловин і методу підвищення їх продуктивності розроблено методики
на основі статистичних методів розпізнавання образів, потенціальних
функцій, головних компонентів та ін.

Гідравлічний розрив пласта
Гідравлічний розрив пласта (ГРП) – один з основних методів діяння

на привибійну зону.
Суть ГРП полягає у створенні нових або розширенні існуючих
тріщин у пласті шляхом запомповування рідини у свердловину під

високим тиском і подальшому закріпленні їх розклинювальним
високопроникним матеріалом (наприклад, піском).
Технологія ГРП (рис. 8.6) містить такі операції:

135