Page 7 - 4290
P. 7
Максимального відбору нафти – 13,3 млн т – досягнуто в
3
1970 р. і газу – 66,1 млрд м – в 1975 р. У наступні роки внаслідок
поступового виснаження запасів основних родовищ і введення у
розробку об'єктів з невеликими, часто важковидобувними
запасами видобуток неухильно зменшується.
Стабілізації видобування природного та супутнього
3
нафтового газу на рівні 18-18,4 млрд м вдалося досягти лише у
1994-2001р. завдяки активному впровадженню заходів з
інтенсифікації видобування на старих родовищах, а також
підвищенню ефективності використання виробничої та ресурсної
баз і введення в розробку нових родовищ.
Вилучення нафти і конденсату протягом 2001-2002 років
вдалося стабілізувати на рівні 3,7 млн т задопомогою буріння
нових нафтових свердловин, скорочення недіючого фонду,
впровадження вторинних і третинних методів видобування нафти
і конденсату.
Поступове збільшення видобутку нафти і газу
відбуватиметься за рахунок інтенсифікації видобування з
існуючих родовищ та введення нових потужностей.
Поточні видобувні запаси нафти зосереджені, в основному,
у Східному (61,1 %) і Західному (36,8 %) регіонах, а на
Південний припадає 2,1 %. Слід зауважити, що 57 % запасів
відносяться до важковидобувних, пов'язані з низькопроникними
колекторами, водоплаваючими зонами та мають високу в'язкість
тощо.
Поточні запаси природного газу категорій А+В+С ,
1
розподіляються таким чином: у Східному регіоні – 84,9 %,
Західному – 10,0 і Південному – 5,1 %.
Гірничо-геологічні умови розробки покладів вуглеводнів у
регіонах істотно відрізняються. У Східному вони більш
сприятливі: значно кращі фільтраційні властивості колекторів,
активні водонапірні системи, висока продуктивність свердловин.
У зв'язку з цим максимальні темпи відборів нафти з родовищ
коливаються тут від 1,5 до 9,5 % (в основному 4-7 %), а в
Прикарпатті - від 0,7 до 3,5 %, (в основному 1,5-2,5 %).
Головним методом підвищення нафтовилучення і темпів
розробки нафтових родовищ, є підтримання пластового тиску
шляхом заводнення у різних модифікаціях (площове, законтурне,
7