Page 235 - 4290

Розділ 9. ПІДРАХУНОК ЗАПАСІВ НАФТИ І ГАЗУ

Систематичні роботи з підрахунку запасів нафти в
нафтових районах колишнього Радянського Союзу почалися ще

в 1924 р. після відновлення нафтової промисловості. У 1925 р.
була зроблена перша спроба підрахунку запасів нафти у країні
загалом. Розвитку методики підрахунку запасів нафти і газу

багато в чому сприяла створена в 1935 р. Центральна комісія з
запасів (ЦКЗ), перейменована згодом у Всесоюзну комісію з
запасів (ВКЗ), а потім у Державну комісію по запасах (ДКЗ) при
Раді Міністрів СРСР.

9.1 Класифікація запасів родовищ, перспективних і

прогнозних ресурсів нафти і горючих газів

Ресурси – це очікувана кількість нафти, газу та конденсату в
надрах досліджуваного геологічного об’єкта

(нафтогазоперспективному комплексі, пастці, провінції тощо).
Ресурси мають імовірнісний характер і характеризуються
певними шансами на підтвердження.

Запаси – це кількість нафти, газу та конденсату, що
міститься у нафтогазоносних пластах виявлених покладів
(родовищ).
Межею, що відокремлює поняття запаси від ресурсів, є

факт встановлення продуктивності пласта, тобто факт відкриття
покладу.
За величиною видобувних запасів нафти і газу родовища

поділяються на сім груп (табл. 9.1):
Таблиця 9.1 – Класифікація родовищ (покладів) за
величиною запасів
Видобувні запаси
Група родовища нафти, млн т, газу,
(покладу) 3
млрд м
Унікальні понад 300
Крупні 100–300
Великі 30–100
Середні 10–30
Невеликі 5–10
Дрібні 1–5
Дуже дрібні до 1

228