Page 179 - 4290

води з технічною внаслідок поганого відкачування, сталість
складу пластової води порушиться, і статичний рівень не буде
істинним через розходження густин. Для визначення істинного
статичного рівня пластових вод фіксують зміну густини води

вздовж стовбураі свердловини.
За допомогою глибинного пробовідбірника в чотирьох-
п'яти точках стовбура свердловини, що розміщені на рівних

відстанях одна від одної, відбирають воду ареометром (краще
пікнометром), визначають її густину.
Геотермічні умови вивчають у свердловинах, що
перебувають в спокої не менше 15 діб. Температуру вимірюють

максимальними термометрами через рівні інтервали по всьому
стовбуру свердловини. У зонах залягання літологічно однорідних
порід роблять не менше двох замірів на різних глибинах.

Необхідно визначати температуру в підошві й покрівлі пластів,
різних за літологічним складом. Після вимірювання температури
будують криву її зміни з глибиною і підраховують величини

геотермічних ступенів і геотермічних градієнтів для інтервалів
літологічно однорідних порід.
Для визначення тиску насичення водорозчинених газів

використовують метод Зерчанінова І. К.. У чотирьох-п'яти
точках стовбура свердловини за допомогою глибинних
пробовідбірників визначають газонасиченість води. За
отриманими даними будують графіки зміни газонасиченості з

глибиною (рис. 6.3).
З графіка першого типу випливає, що газонасиченість води
в стовбурі свердловини весь час збільшується, тобто тиск

насичення дорівнює тиску на вибої свердловини або перевищує
його. Отже, пластова вода насичена або перенасичена
розчиненим газом. Графік другого типу вказує на стан, коли
газонасиченість збільшується до певної глибини, нижче якої є

постійною величиною. Точка перегину кривої відповідає тиску
стовпа води у свердловині, що рівний тиску насичення
водорозчинного газу.

172