Page 114 - 4290

структурну карту узгоджують із раніше побудованим профілем і
вимальовують тушшю.
Метод профілів. Метод профілів має широке застосування
при побудові структурних карт родовищ, ускладнених

розривними порушеннями, а також районів, де розвинуті вузькі,
високоамплітудні складки, розташовані поруч одна з одною
(наприклад, у передгірських прогинах).

На плані біля кожної свердловини підписують позначки
покрівлі пласта, для якого потрібно побудувати структурну карту
(рис. 3.11). Як допоміжне креслення для її побудови складають у
масштабі структурної карти, профільні розрізи по лініях

профілів. Для цього на плані розташування свердловин прямими
лініями з’єднують свердловини одного профілю. Свердловини,
які опинились поза лінією профілю, зносять на неї. Потім лінія

профілю приймається за лінію рівня моря, і перпендикулярно до
неї, через точки розташування свердловин проводять лінії, що
відповідають осям свердловин (рис. 3.11). На осях свердловин від

рівня моря в масштабі креслення відкладають альтитуди усть
свердловин і відстані до покрівлі пласта. З’єднавши отримані
точки плавними лініями, одержують положення денної поверхні і

покрівлі пласта в площині профілю. Далі по всіх профільних
розрізах вибирають потрібний перерізу ізогіпс (50, 100 і 200 м) і
на відстанях, що відповідають цьому перерізу, від лінії рівня
моря проводять паралельні лінії рівня моря. З точок перетину

горизонтальних ліній з лінією покрівлі пласта (на рис. 3.11 б,
точки зі штрихами) опускають перпендикуляри на лінію рівня
моря і точки їхнього перетину підписують відповідними

цифрами.
На наступному етапі розпочинають побудову структурної
карти. Для цього з профільних розрізів переносять на план
розташування свердловин положення проекцій (на лінію рівня

моря) точок перетину покрівлі пласта з горизонтальними лініями
і біля них олівцем підписують абсолютні позначки покрівлі
пласта, що знімають із профільних розрізів (рис.3.11в). З’єднують

точки з однаковими абсолютними позначками плавними лініями
й одержують ізогіпси покрівлі пласта. Положення замкнутих
ізогіпс в осьових частинах складок визначається інтерполяцією

між двома сусідніми профілями.

109