Page 77 - 4289

Технічні характеристики основного газліфтного облад-
нання наведено у таблицях [6, 12, 19].
Регулювання режиму роботи газліфтної (компресорної)
свердловини здійснюється звичайно шляхом зміни витрати
або тиску робочого агента, що подається.
Досліджують газліфтні свердловини методом усталених
режимів. Завданнями дослідження є: а) встановлення за-
лежності припливу рідини від вибійного тиску, тобто Q (p в);
б) виявлення неполадок у роботі газліфтних клапанів; в) ви-
вчення профілю припливу флюїдів у свердловину.
Найбільш поширеним методом дослідження газліфтних
свердловин є метод “АзНИИ”, суть якого полягає в зміні ви-
трати газу, що нагнітається, і у реєстрації відповідних значень
подачі Q піднімача, робочого тиску газу р р і витрати газу V г,
що нагнітається.

5.2.3 Знімання характеристики роботи і визначення
ККД дворядного газорідинного піднімача

Найвигіднішу кількість робочого агента для піднімання
рідини необхідно визначати дослідним шляхом, знімаючи для
кожної свердловини криву залежності дебіту від кількості
робочого агента Q = f (V Г). На цій кривій визначаються точки
максимальної та оптимальної продуктивності. Точка
максимальної продуктивності знаходиться проведенням
дотичної до кривої залежності Q = f (V Г), яка водночас є пара-
лельною до осі абсцис. Точка оптимальної продуктивності
характеризується мінімальною питомою витратою і знаходить-
ся проведенням дотичної до кривої з початку координат.
Питомою витратою газу називають відношення:
V
R  г , (5.9)
0
Q
3
де V Г – загальна витрата газу, м /добу; R 0 – питома витрата
3
3
3
газу, м /м ; Q – дебіт свердловини, м /добу.
На рис. 5.5 наведено залежності дебіту свердловини та
питомої витрати газу R 0 від загальної витрати газу V Г:
Q = f 1 (V Г) і R 0 = f 2 (V Г).
Коефіцієнт корисної дії піднімача визначається від-
ношенням:

76