Page 86 - 4276

Рисунок 7.1 – Мікрофотограми деяких видів пилу (за Піком)

- за ступенем дисперсності: крупнодисперсний – розміром 100-
10 мкм (власне пил); середньодисперсний – розміром 10 –0,1 мкм
(хмара); дрібнодисперсний – розміром менше 0,1 мкм. (дим);
- за станом: зважений у повітрі (аерозоль) і той, що осів на
предмет (аерогель);
- за фізичними якостями: твердістю, розчинністю, питомою

вагою, розмірами і формами частинок, температурою спалаху тощо;
- за ступенем шкідливої дії на організм людини, що, в свою
чергу, залежить від його кількості у повітряному середовищі, розміру
частинок, хімічного складу і ступеня розчинності;
- за вибухонебезпекою: легкозаймистий зі швидким
розповсюдженням полум’я (займається при підведенні постійного
джерела тепла) і важко займистий.

Чим менший розмір пилинок, тим більша небезпека пилу, тому
що цей пил довше лишається в якості аерозолю у повітрі і глибше
проникає у легеневі канали. В організм людини проникають частинки
пилу зазвичай не більші за 2 мкм. Потрапляючи на шкіру, пил
проникає в сальні і потові залози і порушує терморегуляцію

організму.
Дрібнодисперсний пил має більші питому поверхню, хімічну
активність, нижчу температуру самозапалення і менше значення
нижньої межі вибуховості, ніж великодисперсний.
Шкідлива дія пилу може проявитися у вигляді механічних
пошкоджень шкіри, слизової оболонки, дихальних шляхів, очей,
легень, а також у вигляді токсичної (отруйної) і хімічної дії.
Тривале вдихання пилу (цементу, вапна, електрозаврювального

аерозолю) викликає у людини стійкі хронічні захворювання легень,
які називаються пневмоконіози. Залежно від роду пилу,

86