Page 129 - 4276

яких виключає проникнення радіоактивних речовин у навколишнє
середовище при передбачених умовах їх експлуатації і зносу.
Це – гамма-установки різноманітного призначення: нейтронні,
бета- і гамма-випромінювачі, рентгенівські апарати і прискорювачі
заряджених частинок. При роботі з закритими джерелами іонізуючого
випромінювання персонал може зазнавати тільки зовнішнього
опромінення.
Захисні заходи, що дозволяють забезпечити умови радіаційної

безпеки при застосуванні закритих джерел, основані на знанні законів
поширення іонізуючих випромінювань і характеру їхньої взаємодії з
речовиною. Головні з них такі:
– доза зовнішнього опромінення пропорційна інтенсивності
випромінювання і часу впливу;

– інтенсивність випромінювання від точкового джерела
пропорційна кількості квантів або часток, що виникають у ньому за
одиницю часу і обернено пропорційна квадрату відстані;
– інтенсивність випромінювання може бути зменшена за
допомогою екранів.
З цих закономірностей випливають основні принципи
забезпечення радіаційної безпеки:

– зменшення потужності джерел до мінімальних розмірів
(«захист кількістю»);
– скорочення часу роботи з джерелом («захист часом»);
– збільшення відстані від джерел до людей («захист
відстанню»);
– екранування джерел випромінювання матеріалами, що

поглинають іонізуюче випромінювання («захист екраном»).
Найкращими для захисту від рентгенівського і гамма-
випромінювання є свинець і уран. Проте, з огляду на високу вартість
свинцю й урану, можуть застосовуватись екрани з більш легких
матеріалів – просвинцьованого скла, заліза, бетону, залізобетону і
навіть води. У цьому випадку еквівалентна товща екрану значно
збільшується.

Для захисту від бета-потоків доцільно застосовувати екрани, які
виготовлені з матеріалів з малим атомним числом. У цьому випадку
вихід гальмівного випромінювання невеликий. Зазвичай, як екрани
використовують органічне скло, пластмасу, алюміній.
Відкритими називаються такі джерела іонізуючого
випромінювання, при використанні яких можливе потрапляння

радіоактивних речовин у навколишнє середовище.

129